Продовження. Початок читайте тут Років 10 тому зустрів одну пані літнього віку, яка приїхала відвідати місто її молодості Станіслав (нині Івано-Франківськ) аж з Нової Зеландії. Покинувши місто ще до війни, доля її як і багатьох галичан занесла в різні краї – цю пані аж на самий край землі. Рідне місто вона не впізнала: за півсторіччя тут багато чого змінилося, перебудувалося, зрештою війна й роки індустріалізації позначилися на всьому міському організмі. Змінилися також і люди. Та здавалося б до цього наша гостя була цілком готова. Та найбільше її все-таки розчарувало те, що в місті вона не знайшла достатньо квітів. - Покажіть мені цьвіти, де ж вони поділися? Тут так багато колись було гарного цьвіту, - весь час нарікала зеландська українка у розмові зі мною. І лише коли я підвів її до інтуристівського готелю «Роксоляна», де вона зупинилася в складі делегації, пані раптом неймовірно втішилися: – Ось мої цьвіти - мені тут навіть легше дихати, то наче як у рідній (Новій) Зеляндії. Секрет був в тому, що готель «Роксоляна» на той час був чи не єдина в місті установа, що мала в штаті садівника, котрий старанно висівав щосезону квіти як біля готелю, так і на всіх його підвіконниках, балконах, терасах. І тут я зрозумів: «квітуча Україна» - це черговий міф, який передається в піснях та тостах, а в реальності ми зацвіли буйним цвітом дичок та бур’янів. Сьогодні в Івано-Франківську вже є більше організацій, які намагаються доглядати за своєю територією, а міська влада прикрашає квітниками кілька міських клумб. Але до квітучої Зеландії нам ще, мабуть, дуже далеко. Але так чи інакше, ринок продажу квітникової розсади в Івано-Франківську поступово зростає. Розсаду продають переважно голландського виробництва, відсотків так на 90, щоправда, всі здебільшого у польських упаковках. На них поляки старанно пишуть (нам на зло?) назву виключно польською мовою і чомусь забувають дописати міжнародну латинську назву рослини для подальшої її ідентифікації. Щодо саджанців дерев та кущів, то без голландської та польської продукції тут також не обходиться - половина дерев та кущів саме звідти. Ще частину саджанців (особливо рози, виноград та персики) нам привозять брати молдовани. Їм, як і нашим «човникам», також доводиться вручати хабарі на їхніх та на наших кордонах. Насіння квітів (цибульки та клубні) до Івано-Франківська везуть переважно з Голландії, Польщі, Німеччини. Є й українське. Втім, продавці кажуть, що краще сходить польське та голландське насіння. Проблемою вітчизняних господарств була й залишається відсутність власного посадкового матеріалу. Україна не має центру, який би проводив селекційну роботу і забезпечував квітникарів новими сортами продукції. Тож вітчизняні виробники змушені закуповувати її за кордоном. Вартість якісного посадкового матеріалу досить висока. Наприклад, один саджанець лілейника коштує від 15 до 35 грн., ірисів 15-20 грн., канни – 15-25 грн., цибульки гладіолусів – 3 грн. Тож доки вітчизняні господарства неспроможні наповнити ринок високоякісною продукцією, цей обов'язок взяли на себе іноземні виробники й імпортери. "Щоб засадити хоч одну теплицю , потрібно хоча б п’ять тисяч саджанців, а таких грошей бракує тепличним господарствам, - говорить Іван Притуляк, власник теплиці в Тисмениці. - Тому теплиці продовжують працювати на старих сортах. А тим часом за кордоном селекційна робота триває постійно. Застарілий посадковий матеріал позначається на якості вітчизняної продукції. Дається взнаки і відсутність консервантів для зберігання зрізаних квітів, і засобів боротьби зі шкідниками та хворобами рослин, і застарілі технології вирощування. На заході до кожної рослинки під’єднано «комп’ютер», що регулює індивідуальне поливання, огрівання, освітлення, тощо. Нам до цього ще дуже далеко». Внаслідок застарілих методів господарювання, за словами І.Притуляка саджанці, кущі, квіти, вирощені в Україні, заслуговують на оцінку "задовільно", тоді як імпортні - на "добре" та "дуже добре". "Ми здатні виростити конкурентоспроможну квітку, але потрібен новий посадковий матеріал, потрібні новітні технології, - стверджує фахівець. Вирощені вітчизняними тепличниками рози й гвоздики з невисоким стеблом і дрібними пуп'янками програють поруч із голландськими та південноамериканськими сестрами. Чимало франківців купують екзотичні квіти та дерева. Зрештою, купуючи глянцеві журнали чи знайомлячись з облаштуванням обійсть у європейських сусідів, українці й собі прагнуть влаштувати подвір’я в якомусь з визначених стилів: кантрі, люкс, модерн, тощо. Марія, продавець на центральному ринку, каже: «Цієї весни у нас почали купувати більше декоративних дерев та екзотичних кущів. Їх висаджують на своїх дачних ділянках або коло хат. У нас є оливкові, лимонні та апельсинові дерева. Висаджувати такі дерева потрібно тоді, коли потеплішає і земля прогріється. А на зиму їх слід забирати у приміщення. Інакше вони можуть замерзнути». Зрештою так чи інакше, всі кущі та саджанці закордонного походження викликають запитання у покупців: чи не замерзнуть за наших примхливих кліматичних умов, все ж таки тут не Голландія. Але продавці переконують, що все буде гаразд. Раз продають – значить можна купувати. «Цьогорічною новинкою можна назвати штамбові кущі ягід. У нас на ринку можна купити смородину, порічки, навіть полуницю - це вже сформований кущ наче на стовбурі дерева, – каже Іван, продавець саджанців. – Їх купують, але більше лише питають, що це таке. Поки що для івано-франківців ці культури є новинкою. Також є штамбові кущі троянд. Вони гарно виглядають на клумбі. Щоправда такі рослини дорогі, як правило від 100 грн. і значно вище. Зараз також почали більше купувати декоративні кущі як для дачних ділянок, так і для оздоблення балконів. Балкони та дачі прикрашають флоксами, магноліями, дурманом, міні-трояндами та лавром». Крім екзотики на ринку є багато розсади місцевих тепличників. Тут вам запропонують головним чином традиційні у нас фіалки, чорнобривці, тюльпани, нарциси, гіацинти. Отож поступово мешканці Прикарпаття засаджують свій край квітами та квітучими кущами. Але поки івано-франківці приглядаються до квіткових саджанців, городники вже готують серйозну порцію розсади овочевих культур, якою за тиждень-два заполонять весь ринок. Про це напишемо наступного разу в продовження нашої теми. Далі буде... Андрій Мева, «ОстроВ»
